Є  пам'ять  серця,  пам'ять  поколінь,

          І  є  пам'ять   народу,  яка  зберігає

                        Великі  радощі,  І  горе,  І  подвиги…  

Давно вже відгриміли останні залпи другої світової війни. Та скільки б років не відійшло у вічність, людська пам'ять буде берегти в своїх глибинах те, що змушує серце не лише озватися радістю, а й здригнутись від невимовного болю й страждання, співчуття до тих, чиє життя було жорстоко обірване чи осиротіло…

11 квітня минає 75 років з дня страшної трагедії: село Раска фашистськими карателями було спалене дотла. Тоді була неділя, й місцеві жителі відзначали (наскільки це було можливо в часи окупації) польську Пасху.

…Як свідчать історичні джерела, в роки Великої Вітчизняної війни фашистськими загарбниками було спалено та розстріляно тільки на Україні понад 330 сіл та їх жителів. Серед них, крім Раски, ще й Мірча  Бородянського району, Заруддя – Іванківського, Ладижичі, Заглиб’я, Теремці – Чорнобильського, Кодра – Макарівського районів.

…Вшановуючи пам’ять безневинно замучених і страчених в той кривавий квітневий ранок у школі відбулися лінійки Пам’яті, в яких взяли участь учні 1-4 та 5-11 класів. Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання.