Меню сайту
Поділитися
Наше опитування
Погода
|
Поради батькам
Як спілкуватися з дитиною • Спілкування на рівних. Рівень очей. • Попросити дитину вас чому-небудь навчити. • Запитувати в дітей поради. • Цікавитися планами дитини та їх враховувати. • Запитувати в дитини про її річ і стукатися до неї в кімнату. • Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати. • Давати посильні доручення-з відомим успіхом. • Схвалення взагалі (у цілому). • Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя). • Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим. • Зустрічати як кращого друга і проводжати. • Якщо ви не праві, просіть вибачення. • Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми. • Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід). • 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня. • Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації. • Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.
Як почути свою дитину (що батьки не повинні робити) • Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.) • Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».) • Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію). • Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину. • Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти. • Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки. • Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»). • Обзивання і висміювання (навіть жартівливі). • Здогади та інтерпретація. • Випитування та розслідування. • Співчуття на словах, чутки. • Віджартування, відхід від розмови.
Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає • Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає. • Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати. • Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною. • Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися. • Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі. • Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою. • Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме. • Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі. • Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою. • Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити. • Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі. • Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою. • Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою. • Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.
Поради для батьків агресивних дітей При взаємодії з агресивною дитиною: • приймайте дитину такою, яка вона є; • висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості; • розширюйте кругозір дитини; • включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі; • ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих. • Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів. • Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися. • Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,; то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.
Поради для батьків дітей, які відчувають страхи Якщо дитина відчуває страхи: • приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися; • розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу; • з розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте • їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх; • заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.
Поради для батьків дітей, схильних до брехні Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил: • частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки; • якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди; • знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему; • не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.
Поради для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі • Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища. • Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери. • Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій. • Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття. • Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття. • Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему. • Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища. • Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору. • З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями. • Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.
http://voznesensk-school4.edukit.mk.ua/poradi_psihologa/poradi_batjkam/
|
ОГОЛОШЕННЯ
Ділимося досвідом
Материалов за текущий период нет. Календар
Яндекс-пошук
Пошук на сайті
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 Архів записів
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||