Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок - Голодомор, який призвів до небачених безневинних  жертв.

Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

Багатовікова історія українського народу - це, насамперед, літопис життя і смерті народу-великомученика, на долю якого випало досить лиха. Майже кожне століття, як свідчать давні джерела, позначене голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами...

Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця. їх ніхто не судив - отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас із вами, їхніх співвітчизників, нащадків і довічних боржників.

Нам, сьогоднішньому поколінню, необхідно розібратися в багатьох ганебних явищах нашої історії. Мертві не скажуть. Нічого не додадуть до того, що вони сказали на цьому світі. Сказати повинні живі - ми з вами. Мусимо сказати своїми словами за себе і за тих, хто не вижив...

...Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як голодомор 1932-1933-го. Жахливі і вражаючі статистики цих років. За один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. За іншими шокуючими даними  - 14 млн.

Голодомор 1932-1933 років став найбільшою трагедією українського народу за всю багатовікову історію України, трагедію, яка не має аналогів в світі.

Ось уже 85 років щемить, тужить зранене серце, котиться пекуча сльоза скорботи у роз'ятрене тіло матері-України.  Мільйони померлих голодною смертю, висланих і розчавлених більшовицькою владою дивляться з минулого в сьогодення: „ Будьте пильними! Пам’ятайте про наші гіркі уроки!”

Не буває чужого горя і чужої біди. Живемо ми на одній землі, під одним небом і під одним сонцем. Нехай же ніколи не доведеться нам пережити подібне.

Життя людське ― найсокровенніший дар Божий, і кожне ― дорожче над усі цінності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам’яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди.

Сьогодні у нас у школі відбувся мітинг-реквієм "У пам'ять про скорботний тридцять третій..." та був оформлений  пам'ятний куточок, де цілий день горіла свіча Пам'яті.

На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 24 листопада з 16 години проходить   всеукраїнська акція «Засвіти свічку!».. Приєднуйтесь всією родиною до нас - запаліть свічку Пам'яті і  виставте на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів.

Хай  у кожному домі загориться ця свіча Пам'яті і Скорботи...

 Україна пам’ятає!

 Світ визнає!