Тетерівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

імені Ніни Сосніної

         Школа була відкрита на станції  Тетерів восени 1917 року,  про що в Журналі про відкриття нових училищ і добавлення комплектів при існуючих училищах зроблено відповідний запис:

«Київська Повітова Шкільна Рада на своєму засіданні 25 вересня ц. р. знайшла необхідність відкриття в першу чергу нових шкіл в таких се­лах повіту:

с. Рудня Пісківська, Бородянської волості

Для всіх нововідкритих училищ місцеві Сільські товариства повинні надавати безкоштовно приміщення для класів та квартир вчителів.

...Відкрити з 1-го листопада 1917р. в с.  Пісківка Бородянської во­лості 1 комплект.»

Відомо, що пер­шим учителем був Дмитро Олексійович Романов. Він закінчив Прилуцьку вчительську семінарію і мав право викладати в міністерських та земських школах. Жив він у будинку прикажчика графині Браницької, якій у Рудні Пісківській належали великі площі лісових угідь.

Коли у 1920 р. цей прикажчик утік разом з польськими військами за Збруч, Романов перевів школу в його будинок. З того часу це приміщення назавжди залишилося за школою. Нині там розташувалась  шкільна майстерня. У 1921 р. вчителькою була болгарка, прізвище якої, на жаль, не встановлено. А наступного року до  школи прийшла працювати  Людмила Михайлівна Красуцька. На той час у школі вже було два класи, в яких навчалися більше 25 учнів. Навчались переважно хлопці, дівчат було лише декілька. Людмилу Михайлівну теплим словом згадує її учень - Соснін Валентин Іванович, брат Героя Радянського Союзу Н.І. Сосніної.

Слід зазначити, що матеріальне становище вчителів було ней­мовірне: місяцями не отримували заробітної плати; у холодних, непристосованих приміщеннях навчалися діти, працювали вчителі.

З кожним роком зростала кількість учнів. У 1926 році у Рудні-Пісківській було 252 дітей віком до 15 років. З них 225 - українці, 18 - євреїв, 4 - росіяни, 4 - поляки, 1 німець. З них 194 - діти селян, 33 - ро­бітників, 17 - службовців, 11-  продавців, 2 - кустарів.

         У двох класних кімнатах вже не поміщалися всі учні. У 1928-1929 рр. була збудована дерев'яна школа на 5 класних кімнат, поблизу вже дію­чої школи. Вона функціонує до цього часу. З її появою з'явилася мож­ливість розширити кількість класів.

У 1932 році учні вперше одержали документи про закінчення 4-го класу. У тому ж році був відкритий і 5-й клас, але гроші у бюджет за­кладені не були, і до кінця року школу фінансував місцевий лісгосп.

У 1935 році офіційно відкрита семирічка і взято курс на середню школу. З 1935 року школа мала назву Тетерівська транспортна серед­ня школа. Підпорядковувалась вона управлінню освіти Південно-Західної залізниці. У 1932-35 рр. в школі щорічно навчалось до 100 дітей, яких навчали близько 20 вчителів. З 1935 року школа стала семирічною. А у 1938 році вперше відбувся випуск 10 класу.

Серед директорів школи того часу слід назвати Ю. І. Пелешака (1932 — 1934 рр.), який перейшов з Пісківської школи, та О.Т. Коротича, який закінчив історичний факультет Запоріжського педінституту і прийшов до школи у 1935році.

     Тетерівська школа після окупації — це пробита наскрізь стеля, вибиті всі вікна, вціліли 81 парта та один стіл, повністю зруйноване друге приміщен­ня. З серпня 1944 р. у школі почались регулярні заняття. А навесні 1945 р. приступили до ремонту. Працювали, в основному, учні 6-го класу — хлопці ремонтували дах, дівчата штукатурили стіни. Платили учням, як і вчите­лям, хлібними картками. З наказу по школі від 5 травня 1945 р.:

Бухгалтера школи №16 Зоріну Н.А. визначено відповідальним за одержання хлібних і продуктових карток з цього дня.

 Учні та вчителі  школи  воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, у підпіллі , наближаючи День Перемоги. В пам`яті односельців назавжди зали-шаться учні школи, які віддали своє життя у боротьбі з фашизмом:

Герой Радянського Союзу Ніна Сосніна, Польовий Микола, Тужик Микола, Ковтун Микола,  Гончаренко Сергій, Фастівський Ізя, Оксененко Петро, Хоменко Олександр, Марченко Петро, Герасименко Олексій, Ігнатенко Андрій, Карабач Опанас, Ларіонов Анатолій, Наконечний Микола, Понтаг Альма – розстріляна, Тимошенко Катя, Сіренко Петро, Сергеєв Петро, Зборовський Володимир - замучений в концтаборі, Ярчевський Віктор, Слівінський Борис, Дикун Микола, Фастовський Дмитро, Дикун Вася, Кузьменко Василь - розстріляний , Кузьменко Іван,Беренгольц,Бовдарчук, Петренко Петро, Іваненко Іван, Слівінський Жан – розстріляний, Глухман  Ісак – розстріляний,  Шевченко Яків.

        Прикладом вірності й патріотизму стали і вчителі школи – ветерани Великої Вітчизняної війни, які і в повоєнний час виховували підростаюче покоління:

Поліщук Дмитро Федорович,  Матаков Федір Степанович, Квітко Микола Степанович,  Артемович Володимир Васильович,  Грищенко Роман Петрович, Герасименко Вені амін Петрович,  Федотенко Іван Федорович,  Маньківський,  Антоненко Яків Антонович,  Міщенко Анатолій Кирилович, Воблий Михайло Григорович,  Обертинський Іван Андрійович, Берчій Іван Гнатович, Кравчук Степан Родіонович, Вовк Іван Ізотович, Гарбузенко Яків Костянтинович,  Лазука Яків Антонович, Петренко Віктор Іванович,  Чернілевський Йосип Іванович, Мудрак Дмитро Іванович.

         Перші накази директора школи Курочко О.Н. свідчать про те, що сталінська двадцятихвилинка діє в школі. Так наказ № 11 від 16 листо­пада 1944 року говорить: «Учительці Івановій за запізнення на роботу на 15 хвилин оголошую догану» . Таких наказів можна зустріти ба­гато в 40-х початку 50-х років.

До осені 1945 року ремонт школи був закінчений. Друге при­міщення школи ремонту не підлягало.

У 1948 році був розширений деревообробний комбінат, завод скловиробів, збільшилось робочих місць у ліспромгоспі,  отже, різ­ко зросла кількість населення в селищі. Першого вересня 1948 р. до першого класу при­йшло 84 учні. Це найбільший приплив за всі попе­редні роки. Наказом директора школи Манківського, ці учні були роз­ділені на два класи. Одним з класоводів була призначена Ломако Н.Ф. Вона віддала школі 17 років сумлінної праці.

Ще одним класоводом була призначена Пальчевська Л.А; вона пропрацювала у школі 18 років.  Померла в 70-х.

Навчальний 1948 —1949 рік почали вже 15 учителів і більше трьохсот учнів. В школу прийшли вчителі-фронтовики. Зокрема М. Г. Воблий,який працював з дітьми до 1971 р. , Л. Й Гемза, який віддав школі 10років (п'ять з них був директором школи).

        У 1959 році вперше за післявоєнний час відбувся випуск 10 класу. Вперше в історії школи випускниця отримувала золоту медаль. Це була Нечипоренко Надія Дмитрівна,яка згодом повернеться до рідної школи учителем фізики та астрономії.

У 1963 році відбувся перший випуск 11 класу. Це клас був єдиний у районі, тому в школі вчилися учні із Загалець, Бородянки та інших населених пунктів району.

У 1964 році школа підпорядковується Ірпінській промисловій зоні, через рік – Макарівському району, а з 1967року - Бородянському району.

У 1966 р. в Тетерівській школі відбувся найбільший випуск — більше 100 учнів 10-х та 11-х класів. Це був перший випуск для директора І.А. Обертинського. Ветеран війни, енергійний, доброзичливий, він швидко за­воював авторитет у школі і в селищі. У 1969 р. перед школою було відкрито пам'ятник Ніні Сосніній (скульптор П. Макогон) — відважній підпільниці Малина, Герою Радянського Союзу, вихованці Тетерівської школи.  А у 1973році при допомозі РБУ було добудовано 8 класних кімнат, і школа на деякий час ліквідувала проблему навчання у дві зміни. Повністю відмовитися від двохзмінного навчання допоміг школі Тетерівський досвідно-виробничий лісгоспзаг – шеф школи. Школі були передані  їдальня та приміщення клубу, в якому помістилися чотири початкові класи.

Важливою віхою в історії школи став 2000 рік. Саме цього року, 20 липня, Кабінет Міністрів України прийняв рішення присвоїти ім`я Героя Радянського Союзу Ніни Іванівни Сосніної загальноосвітній школі І-Ш ступеня смт. Пісківки Бородянського району Київської області і надалі іменувати її - Тетерівська загаль­ноосвітня школа І-Ш ступеня імені Ніни Сосніної.  Зараз Тетерівська школа наближається до свого 100-річного ювілею, пройшовши славний шлях за роки своєї історії: від маленького приміщення лісової сторожки, де навчалося 10-12 дітей - до сучасної школи, у якій навчається понад 350  учнів; від першого і єдиного вчителя О.Д. Романова до сучасного колективу, що нараховує  більш як 33 учителів.

Школа пишається своїми учнями, що стали гордістю не лише селища, а й району. Це і наша «поліська ластівка» - Герой Ра­дянського Союзу Ніна Іванівна Сосніна та її брат підпільник Валентин. У 1939 році школу закінчив Микола Польовий - керівник партизан­ського підпілля нашого району в 1941-1942 роках.

Із 1959 року школа стала працювати, як і до війни, за програмою се­редньої школи. Всього здійснено 56 випусків, закінчили середню школу більше 3 тисяч учнів.  Золоту та срібну медаль отримали 103 випускники.

15 наших випускників працюють викладачами вузів і технікумів. 14 - офіцери Збройних Сил України. Серед них - інспектор військової ін­спекції при Адміністрації Президента України полковник М.В.Гніденко, офіцери Міністерства оборони полковник В.П. Кондратюк, підпол­ковники С.М. Горбач та С.О. Польовик. 16 лікарів, випускників шко­ли, працюють у різних регіонах країни. 16 колишніх учнів шко­ли - учасники афганських подій.

З нашої школи вийшло понад 49 учителів. Вони працюють у багатьох школах району, а в рідній Тетерівській школі  – їх більше 20. У 60-80 рр. у школі працював Заслужений учитель України, член Спілки письменників України  В.Ю. Лупейко.

Серед наших випускників - сотні чудових робітників, лісівників, працівників АПК, є актори, режисери Українського телебачення, жур­налісти, працівники правоохоронних органів і т. д.