День Соборності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в 1919 р.

Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 р.

Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

Однією з перших акцій до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР став “живий ланцюг” між Києвом і Львовом 21 січня 1990 року, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України.

День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

Стоїть дівчина у калиновім вінку,

Ошатно вбрана, у руках пшениця.

Співає пісню у вишневому садку,

Бере водицю чисту із криниці.

Вона прекрасна, та у погляді - печаль.

Вона багата й щедра, та змарніла.

Безмежний відчай у її очах,

А віра де, де радість, де ж надія?

Її роками  намагалися зламати,

Забрати все,  залишивши зневіру.

Не можна лиш словами описати,

Яка ти змучена й стражденна, Україно!

Ти –  дівчина в калиновім вінку,

Ти – солов’їна пісня, сонячне проміння.

Зазнала горя на своїм віку,

Відчула гноблення, приниження, гоніння.

Сьогодні повстаєш ти із колін,

Із рук скидаєш ланцюги  й кайдани.

Пишаюсь тим, що я – Вкраїни син!

Що маю в серці іскру полум’яну.

Бо полум’я без іскри не горить,

А без бажання не здійсниться мрія.

Вже настає та світла ясна мить,

Коли в Твоїх очах з`являється надія.

І віра, й радість, й щастя у душі:

Твоїй душі – безмежній і глибокій.

Душі, що любить віддано усіх

Своїх синів і дочок синьооких.

Я – України син! І я пишаюсь цим.

Пишаюсь вербами і небом голубим.

Пишаюсь дружною великою родиною,

Пишаюся своєю Батьківщиною!